Національно-визвольний рух на українських землях у ХІХ столітті. Напрямки національного відродження №1

14.03.2015 Катарина Канивец
737 просмотров

У ХІХ столітті почалося українське національне відродження. Воно пройшло 3 етапи, про які ми говорили у минулій статті. Це фольклорно-етнографічний, культурно-літературний та політичний етапи. Вони були однаковими для всіх регіонів України. Але в ЗНО потрібно знати не лише періоди і їх суть, але і назви організацій, їхніх лідерів та мету. Саме цим аспектам і присвячена наша сьогоднішня стаття.

Отже, на початку ХІХ століття було 3 основних напрямки національного відродження. Це український, польський, російський.

Український рух був представлений діяльністю Кирило-Мефодіївського братства, це були представники української інтелігенції, що прагнули відродження української мови та культури, популяризації української історії. Братство складалося з студентів та викладачів Київського університету. До нього входили Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров, В. Білозерський. Товариство проіснувало 2 роки з 1846 до 1847 року в і за доносом студента Петрова було розігнано російською владою.

Польський рух був представлений польським повстанням 1830-1831 рр. Поляки прагли відродження Речі посполитої в кордонах до трьох поділів (до 1795 року). Оскільки вони заперечували існування української держави, то українці їх не підтримали і навіть натхненні обіцянками російського уряду приймали активну участь у придушенні польського повстання.

Російський рух був представлений діяльністю масонських лож та декабристів. Масонські ложі – це таємні організації що виникли спочатку на території Російської імперії, а потім і на теренах України. Вони мали за гасло перефразовану мету французької революції – Свобода! Рівність! Братерство! В Україні масонські ложі були поширені у таких містах як Полтава, Одеса, Київ. До найвідоміших діячів цього руху належать І. Котляревський, В. Лукашевич та інші. Поступово ідеї масонів трансформувалися у декабристські організації. Декабристи – це представники російського дворянства, що боролися за скасування кріпацтва та повалення самодержавства. Російські молоді дворяни що воювали проти Наполеона у 1812 році і гнали його армію аж до Парижу побачили як у Європі живуть люди, що немає рабства, економіка розвивається і завершився промисловий переворот. Вони вважали що монархічна форма правління і наявність кріпацтва дуже гальмують розвиток Російської імперії і тому цього треба позбутися. До декабристських організацій належали П. Пестель, О. Муравйов, В. Лукашевич та інші. Декабристи підняли повстання у 1825 році, але воно було придушене.

Таким чином, національне відродження на українських землях, що проявилося у боротьбі трьох слов’янських народів – українців, поляків та росіян – зазнало невдачі. Його придушила імперська каральна машина, що провела ряд репресивних заходів: вислання до Сибіру, розстріли, переслідування, ув’язнення у тюрмах та фортецях, заборона повертатися до України. Але припинити і знищити рух повністю так і не вдалося. У 2 половині ХІХ століття він відродиться з новою силою. Цьому буде присвячена наша 2 –га стаття.
Успіху на ЗНО !!!
З повагою Федорова М.І. – викладач історії навчального центру «Єнотті»